Лінії – Лінії
I
Не треба цих спогадів більше,
Транслюю на небо знаки,
Від спокою хочеться вити,
Як виють собаки.
Обкусаний власним минулим,
Зализую рани, заплющую очі
Притулки мої потонули,
І кличуть щоночі.
Навіть якщо, спалю тебе у собі
Твої лінії на руці, будуть мої
Навіть якщо, захочу тебе віддати
Твої лінії на руці, будуть мене пам'ятати
Лінії-Лінії.
II
Забути, хочу забути,
Маршрути тіла, маршрути
Хоч трохи собі зачерпнути,
Небесної ртуті.
І я без супутника можу
Ночами з'їдаю епохи і рухи,
Мене огортають звуки,
Так ніжно як твої руки.
