Білий шум в голові все гучніше й гучніше
Я не можу втекти, стає тільки гірше
Ховатись вічно не вийде
Чорно-білі думки замінили реальність
Байдужість мерехтить у склянці
Ще ковток і мені стане краще
За горизонтом я не бачу для себе надії
Ніби тону у почутті провини
Синдром самозванця - найвища відзнака
Я знову став собі катом
Ця темрява ніколи не втамує свій голод
Ці стіни поглинають життя в мені
І я боюсь, і я боюсь
Що мені цей бій уже не виграти
Білий шум в голові все гучніше й гучніше
Я не можу втекти, стає тільки гірше
По венах циркулює страх, ніби петля на шиї
У перемовинах із совістю вкотре безвихідь
Я не народжувався тим, ким став
Все що мав, я усе віддав
Я все тобі віддав
Тисне у скронях і звук застиг
Шепіт переріс у крик
Тільки попіл залишивши по собі
Щоб переродитися - згорю у вогні
Тільки попіл залишивши по собі
Щоб переродитися - згорю у вогні
Ця темрява ніколи не втамує свій голод
Ці стіни поглинають життя в мені
І я боюсь, і я боюсь
Що мені цей бій уже не виграти
І я готовий полум'ю себе віддати
В останній раз відчути себе живим
Я не боюсь, я не боюсь!
Страх лиш ілюзія яку створила
Ти!
Білий шум в голові стихне навіки
Я згорю у вогні, але буду вільним
