Завтра

І я з місяцем тихо говорю Що наболіло, а що кипить Втома змішалася з головою І вже нутро моє знову кричить Кричить немов його ріже рутина Замкнене коло сталевих сліз Чому всередині я ще дитина? А очі стверджують, що вже підріс А місяць шепче десь через хмари Хіба за це ти моливсь життю Щоб прикувати себе на нарах Служити тим, хто служить буттю? Я не знаю, що тут робити Можливо ти підкажеш мені Навчиш мене правильно жити Навчиш тому, чому навчитись не зміг Чому навчитись не зміг? І весь світ мені дорожчий За правила нудних людей Цінувати я не хочу Склад безсенсових речей Я не знаю і не буду Що таке втрачати час Невже не кожен вартий того Щоб второпати хоч раз? І я з місяцем тихо говорю Він сказав, що у мене дар Подружитись самим з собою Адже не кожен здатен так Правда скільки б він з головою Серце стверділо немов янтар Я тільки зараз дізнався то Що можна було зробити так Що весь світ мені дорожчий За правила всіх нудних людей Цінувати я не хочу Склад безсенсових речей Я не знаю і не буду Що таке втрачати час Невже не кожен вартий того Щоб второпати хоч раз Завтра може й не настати Завтра може й не прийти Дихання навіки стати І душа до неба йти А що згадаєш, що забудеш Коли життя твоє пусте Невже не кожен вартий того Щоб второпати просте Завтра може й не настати Завтра може й не прийти Дихання навіки стати І душа до неба йти А що згадаєш, що забудеш Коли життя твоє пусте Невже не кожен вартий того Щоб второпати просте