Відображення

піваха вже пуста, випита до дна відкоркую іще одну а потім іще одну я в улюблених штанах сігу стрельнула шпана А потім іще одну А потім іще одну повіки заплющені вітер огортає моє тіло як плющ зжимає плечі дужче, впіздовує в дужки дерево друг, об нього я спрусь оскільки я тут сижу вичерпаю все в собі, стер об асфальт вихід в астрал, повітря як шмаль бодай мені дістати що здавалось сакральним зі скляних очей, фальшивий кришталь на свому місці, ніби в кріслі автомобілю сьогодні на вечерю в мене пляшка опілля на фазенді одиноко, вона в власному світі сьогодні в ролі ковдри мій пропалений світер на свому місці, ніби в кріслі автомобілю сьогодні на вечерю в мене пляшка опілля на фазенді одиноко, вона в власному світі Сьогодні в ролі ковдри мій пропалений піваха вже пуста, випита до дна відкоркую іще одну а потім іще одну я в улюблених штанах сігу стрельнула шпана а потім іще одну А потім іще одну повіки заплющені твоє тіло як плющ моє тіло як плющ Повіки заплющені Тіло як плющ, як плющ заплющені маю що маю, не знаю чому я заліп На клумбі вже немає квітів Поглядом піймаю свій дім маю що маю, не знаю чому я заліп На клумбі вже немає квітів Поглядом піймаю свій дім свій дім